Залишайся ВІЛ-негативним!

Будь оптимістично налаштованим, але не забувай про захист і регулярний тест на ВІЛ.

#doledobry

Як вберегти себе від ВІЛ?

ВІЛ – це вірус, що вражає та послаблює імунну систему людини. Запобігти інфікуванню можна наступними способами:

  • Користуйся презервативами.  (Як саме?)
  • Регулярно проходь тестування на ВІЛ.
  • Пройди ДКП або ПЕП.  (Що це означає?)
  • Утримуйся від сексу. :-)

1 500 000

нових випадків ВІЛ-інфекції у світі реєструється щороку

38 400 000

людей у світі хворі на ВІЛ

4 875

ВІЛ-позитивних людей у Чеській Республіці

Де пройти тест на ВІЛ?

У Чеській Республіці є багато місць, де можна пройти тестування анонімно. На інтерактивній карті за адресою tadyted.com ти знайдеш контактні дані, а також інформацію про те, чи є тестування анонімним, коли саме воно відбувається, чи потрібно попередньо записуватися тощо. Вебсайтом керує Державний інститут здоров’я за підтримки Міністерства охорони здоров’я Чеської Республіки.

Що таке ВІЛ і чим він відрізняється від СНІДу?

ВІЛ – це вірус імунодефіциту людини, який атакує і послаблює імунну систему. На пізній стадії ВІЛ-інфекції розвивається СНІД (синдром набутого імунодефіциту), коли імунітет не в змозі захистити себе від серйозних або поширених інфекцій. Людина, яка заразилася ВІЛ, є ВІЛ-позитивною, але це не означає, що вона хвора на СНІД.

Вперше вірус ВІЛ був виявлений у мавп. Він мав такі ж симптоми, як СНІД.

Як проявляється ВІЛ?

Інкубаційний період (тобто час після зараження) може тривати довго, іноді до 10 місяців. Проте вже через кілька днів після потрапляння в організм вірус починає розмножуватися у лімфатичних вузлах і впродовж років поширюється в лімфоїдних тканинах, де залишається й продовжує поширюватись.

У 50% інфікованих людей перші ознаки ВІЛ з’являються вже через кілька (від 3 до 8) тижнів після інфікування. Вірус має звичайні симптоми:

  • лихоманка;

  • збільшення лімфатичних вузлів;

  • біль у горлі;

  • висипи;

  • втрата ваги.

  • У 10–50% інфікованих пацієнтів цей період проходить безсимптомно.

Оскільки ВІЛ-інфекція має звичайні симптоми або взагалі не проявляється, її важко діагностувати. З часом імунітет слабшає і організму не вистачає ресурсів для боротьби з серйозними, а згодом і поширеними інфекціями. Також підвищується ймовірність розвитку пухлин.

Серед серйозних інфекцій найпоширенішими є такі:

  • гепатит В і С;

  • туберкульоз;

  • важка форма пневмонії.

Як передається ВІЛ?

Оскільки поза організмом цей вірус дуже слабкий і живе недовго, найімовірніше інфікуватися ним можна від людини, яка перебуває в гострій стадії захворювання, тобто має найбільшу кількість вірусу в крові.

Отже, найчастіше ВІЛ передається наступними шляхами:

  • Статевим шляхом, тобто при будь-якій формі статевого акту (гетеросексуальному, гомосексуальному, вагінальному, анальному, оральному). Анальний статевий акт є найбільш небезпечним, оскільки слизова оболонка кишечника більш схильна до пошкоджень і можуть виникати тріщини, які полегшують потрапляння вірусу в організм.

  • Через кров при порушенні цілісності шкіри голкою, бритвою. Переливання крові більше не вважається способом зараження, оскільки кожен донор повинен проходити тест на ВІЛ.

  • Від матері до дитини, тобто через утробу, при народженні або через грудне вигодовування. Якщо жінка не лікується, ризик передачі ВІЛ дитині становить 20%. Якщо вона регулярно приймає ліки, ризик знижується до 1%.

Ти точно не заразишся через повітря або укуси комах. ВІЛ також не передається побутовим шляхом, наприклад через рукостискання, обійми, поцілунки або при користуванні спільним посудом чи туалетом.

Чи знаєте ви, що існує два типи ВІЛ?

Є ВІЛ-1 і ВІЛ-2. Кожен з них походить від різних видів.

  • ВІЛ-1 зустрічається найчастіше, на нього припадає 98% усіх випадків захворювання на ВІЛ.
  • На ВІЛ-2 припадає решта 2% випадків інфікування, і цей тип зустрічається переважно в Західній Африці.

В організмі ВІЛ паразитує в клітинах імунної системи, які називаються лімфоцитами та макрофагами.

Хто має більший ризик інфікуватися ВІЛ?

Ти, напевно, знаєш, що деякі люди мають підвищений ризик інфікування ВІЛ. До них відносяться:

  • працівники секс-індустрії та їхні клієнти;
  • споживачі ін’єкційних наркотиків, особливо якщо вони користуються спільним ін’єкційним матеріалом;

  • представники спільноти ЧСЧ (чоловіки, які мають секс із чоловіками);

  • трансгендерні жінки.

Для інших ризик інфікування ВІЛ зростає, якщо:

  • є глибока рана, через яку вірус може потрапити в організм;

  • вколотися голкою, на якій є сліди крові чи яка глибоко проникає в тканину;

  • займатися сексом під дією алкоголю чи наркотиків (так званий хімсекс).

Що таке СНІД?

СНІД – це остання стадія розвитку захворювання на ВІЛ-інфекцію, яка є хронічною й триває все життя (ВІЛ атакує клітини імунної системи). Абревіатура СНІД розшифровується так:

  • Acquired (Синдром) – як сукупність симптомів певного захворювання.
  • Immune (Набутого) – ані ВІЛ, ані СНІД не передаються в спадок. Людина може лише інфікуватися ВІЛ.
  • Deficiency (Імунного) – здатність імунної системи боротися з вірусами та бактеріями суттєво знижується.
  • Syndrome (Дефіциту) – імунна система не може працювати належним чином.

Як не заразитися ВІЛ і СНІД?

  • Утримуйся від сексуального контакту.

  • Користуйся презервативом.

  • Регулярно проходь тестування.

  • Пройди пост-експозиційну профілактику ВІЛ (ПЕП), яка застосовується після ризикованого статевого акту (оптимально протягом 72 годин). Якщо розпочати лікування протягом 4 годин після такого статевого акту, у наступні 4 тижні лікування ризик інфікуватися знижується до 80%.

  • Пройди до-експозиційну профілактику (ДКП), яка передбачає лікування противірусними препаратами й рекомендується людям із підвищеним ризиком інфікування (які часто міняють статевих партнерів, мають анальний секс без презерватива чи хімсекс). Така профілактика може знизити ризик інфікування до 99%, але не захищає від інших захворювань, що передаються статевим шляхом.

Гормональні контрацептиви та вакцина проти ВПЛ (вірусу папіломи людини) не захищають від ВІЛ-інфекції.

Де і як пройти тест на ВІЛ?

Тест слід робити через 2-3 місяці після так званої ризикованої поведінки. До цього часу людина повинна поводитися відповідально – використовувати презерватив або утримуватися від статевих контактів.

Кожна людина, яка потрапляє до групи ризику, повинна регулярно проходити тестування. При повторюваній ризикованій поведінці, якщо не дотримуватися 3-місячного інтервалу між тестуваннями, рекомендується регулярно проходити тестування принаймні раз на рік, але найкраще – кожні 6 місяців.

Однак слід також пройти тестування перед початком нових стосунків із партнером, бажано обом.

Як проводиться тестування на ВІЛ?

  • Швидкий тест на ВІЛ -> результат буде готовий протягом 30 хв, але він є орієнтовним. Тестування проводиться шляхом взяття краплі крові з пальця або мазка слини.

  • Кров із вени -> цей тест є найбільш точним, але результат буде готовий протягом кількох днів. Тест не здається натщесерце, навпаки, корисно дотримуватися питного режиму і поснідати, щоб не відчувати слабкості.

  • Тестування вдома -> із подальшою передачею аналізів у лабораторію.

Кожне тестування супроводжується консультуванням перед тестом, видачею результату та консультуванням після тесту, яке проводить кваліфікований фахівець. Він завжди визначає тип ризику (ризикований контакт, вживання ін’єкційних наркотиків тощо) і час його виникнення. Також зазначаються стать, вік і місце проживання особи, яка проходить тест, навіть якщо тестування анонімне.

Якщо результат тесту позитивний, його обов’язково потрібно підтвердити ще одним тестом. Пам’ятай, що ВІЛ-інфекція поки що не виліковна, але за умови лікування ВІЛ-позитивні люди можуть жити повноцінним життям.

Якщо результат непереконливий, потрібно пройти повторне тестування.

У разі негативного результату існує низька ймовірність того, що людина була інфікована вірусом ВІЛ. Однак якщо людина нещодавно мала ризикований контакт з інфікованою людиною, їй необхідно пройти повторний тест. Негативний результат тесту не вказує на те, що ваш статевий партнер також є ВІЛ-негативним.

Негативний результат не означає, що людина не заразиться вірусом у майбутньому.

Як лікують ВІЛ?

ВІЛ – це вірус, тому його не лікують антибіотиками, призначеними для лікування бактеріальних інфекцій. Його лікують спеціальними противірусними препаратами. Зазвичай їх приймають у комбінації із 3 типів протягом усього життя. Мета – максимально знизити так зване вірусне навантаження, тобто кількість вірусу в крові, щоб воно було нижче рівня виявлення й людина не передавала вірус оточуючим.

ВІЛ і СНІД у цифрах

  • 1982 – СНІД виявлено у Франції.

  • 1983–84 рр. – виявлено перші зв’язки між ВІЛ і СНІДом.

  • 38 мільйонів людей у світі живуть із ВІЛ.

  • 1,5 мільйона нових випадків інфікування ВІЛ виявляється щороку.

  • У 2020 році в Чеській Республіці діагностовано 251 випадок.

  • ВІЛ-позитивних у Чеській Республіці у 2021 році: 4875 (4085 чоловіків і 790 жінок). 17,8% із них у стадії СНІДу.

  • Вперше ВІЛ був виділений у мавп, які мали ті ж симптоми, що притаманні СНІДу.

Проект реалізовано за фінансової підтримки Міністерства охорони здоров’я Чеської Республіки.

Вам незрозуміло, що стосується ВІЛ та СНІДу, або у вас є запитання?

Ми будемо раді вам проконсультувати.